З самого ранку всі метушилися, купляли квіти, гарно одягалися, відбувалися останні приготування – хвилювалися, однозначно, всі: учні від першого до останнього класу, вчителі, дирекція, запрошені на свято, бабці, дідусі і навіть погода підкреслювала важливість цієї події ясним сонечком.

З вітанням виступили директор школи Федюк П.М., сільський голова Скопчак В.О., депутат районної ради Рощук В.В.

Для школярів це радісна подія, адже скоро літні канікули. На свято останього дзвоника всі приходять у піднесеному настрої. Але існує кагорта учнів, для яких цей дзвоник є насправді останнім...

Як би там не було, але шкільні роки залишаються в душі кожного, в когось як спогади про своє перше кохання, в когось як спогади про безтурботне дитинство, а в когось як спогади про свій маленький світ, світ без дорослих турбот і переживань. Із школою пов’язана найщасливіша пора нашого життя – дитинство.
Це той період, коли ми були ще наївними і сповнені віри, що всі вершини врешті підкоряться і ми здобудем бажану винагороду. Останній дзвоник – він і досі лунає в моїй душі, нагадуючи мені про те, що я давно вже став дорослим. Тому, споглядаючи на усміхнені обличчя випускників, що впевненою ходою йдуть назустріч майбутньому, мені трішки заздрісно. Адже в них – все попереду, злети і падіння, розчарування і радість.
У подальшому житті, вони ще не раз згадуватимуть цю чарівну мить, мить прощання зі школою.
Останній дзвінок - це «прощання», прощання з школою. Разом із школою закінчуеться дитинство і починаеться нове життя, життя дорослої людини.
А на зміну тим, хто назавжди залишає школу, щоб поринути в доросле життя, прийдуть «випускники» дитячих садочків, щоб восени піти до першого класу. В них теж – це велике свято, адже вони роблять лише перші кроки в своє доросле майбутнє.